пʼятниця, 25 вересня 2015 р.

Народна казка "Про правду і кривду"


5 клас. Контрольна робота № 1.

5 клас            Контрольна робота №1. Повторення вивченого.
                                                  Завдання змішаного типу.
Варіант І.

1.    Виписати рядок, у якому всі слова – іменники.
   А) Столом, дивний, пишатися, сто;
   Б) Батьківщина, ліс, мати, гнів;
   В) тихий, веселий, веселитися, калина.(0,5 б.)
    
   2. Виписати рядок, у якому всі прикметнники записані правильно.
               А) теплою, глибокою, свіжою, польовою;
               Б) зеленою, пахучею, лісовою,земною;
               В) гарною, свіжею, красивою, справедливою.(0,5 б.)

   3. Поставити іменники в орудному відмінку однини й записати їх.
               Пісня, доля, душа, меч, осінь, любов, мати, міць, честь, 
      молодь, круча.(1 б.)

   4. Записати подані слова, поставивши, де треба, мякий знак.
               Вчит…ся, граєт…ся, смієт…ся, одягаєт..ся, несеш…ся, читаєш… , пишеш…, мириш…ся, мучиш…ся, хочеш… .(1 б.)        

неділя, 20 вересня 2015 р.

Осінь прекрасна!

ОСІНЬ ЖАГУЧА

Вечірній  сон  закоханого  літа 
 і  руки,  магнетичні  уночі. 
 Вродлива  жінка,  ласкою  прогріта, 
 лежить  у  літа  осінь  на  плечі. 

 Дозріла  пристрасть  до  вогню  і  плоду. 
 Пашить  вогнем  на  млосному  щаблі. 
 І  торжествує  мудрий  геній  роду 
 всього  живого  на  живій  землі. 

 Ще  літо  спить,  а  вранці  осінь  встане  — 
 в  косі  янтарній  нитка  сивини, 
 могутні  чресла  золотого  стану, 
 іде  в  полях  —  вгинаються  лани. 
 Близнята-зерна  туляться  в  покоси, 
 біжить  юрба  червонощоких  руж, 
 сплять  солодко  черкуси-негритоси, 
 біляві  яблука  і  жовта  раса  груш. 

 Рве  синій  вітер  білі  посторонці. 
 А  в  серце  літа  —  щедрий  сонцепад. 
 І  зливками  розтопленого  сонця 
 лежать  цитрини,  груші  й  виноград. 

 Загусне  промінь  в  гронах  перегрітих. 
 А  ляже  сніг  на  похололі  дні  — 
 жагучий  сон  закоханого  літа 
 в  холодну  зиму  бродить  у  вині! 

Есе "Осанна осені..."

Есе на тему
«Осанна осені, о сум! Осанна». Магічна пора року в осяганні Ліни Костенко.

  
     Заспокійлива пора року, заколисування землі до сну, останній спалах живої природи, загнаної часом до межі небуття, — осінь.
У стані передсмертного розпачу вибухає вона найнесподіванішими барвами, ніби прагне в одному менті пригадати світові, якою була її врода протягом весни і літа — розтрачена на сотні днів. Ця дивовижна краса, скупчена у фокусі згоряння, схожа на видіння спотуженого людського мозку в останню життєву мить, коли перед згасаючими очима проминає в картинах усе, що було наймиліше серцю — в одній секунді.
Ой не крийся, природо, не крийся, що ти в тузі за літом, у тузі... Ми восени так cхожі хоч крапельку на образ Божий... Вже осінь, і не повернеться кохання, вже осінь — як сумно на душі мені...
Роздуми, сповіді, осмислення життя, зласкавленість душі…